НАУКОВЕ УПРАВЛІННЯ В «КІБЕРСОЦІУМІ»
Мельниченко А.А.
ОГАС
Мельниченко А.А. декан факультету соціології і права НТУУ «КПІ»
НАУКОВЕ УПРАВЛІННЯ В «КІБЕРСОЦІУМІ»
Винесене в назву конференції поняття «кіберсоціум» зобов‘язує нас з‘ясувати його теоретичний та методологічний статус. Використання даного поняття стає можливим у разі з‘ясування сутнісних характеристик тих явищ і процесів, які воно позначає. Пошук такого терміну за допомогою запиту через пошукову систему Google (українська+російська мова) пропонує 1070 результатів, з яких зовсім небагато наукових джерел (монографій, статей тощо). Більше того, спроба з‘ясувати сутність поняття за допомогою потужної платформи Вікіпедія теж не дала результату. 99 Звичайно, критична кількісна обмеженість публікацій у вітчизняному науковому просторі жодним чином не свідчить про наукову неспроможність вказаного терміну, проте спонукає нас вести мову про необхідність напрацювання вірного його трактування. Одне з небагатьох визначень поняття «кіберсоціум» пропонується у монографії російських дослідників О. Воінової та В. Плешакова, які тлумачать його, як «суспільство людей, які інтегрують і організовують спільну колективну діяльність у реальному і віртуальному просторах, як актуальних реальностях виробничої та соціальної життєдіяльності, за допомогою сучасних інформаційно-комунікаційних, комп‘ютерних, електронних, цифрових та Інтернет-технологій» [Воинова О.И., Плешаков В.А. Киберонтологический подход в образовании [Текст]: Монография / Под ред. В.А. Плешакова. – Норильск: НИИ, 2012. – 244 с.]. Незважаючи на те, що існує велика кількість публікацій, які пов‘язують словотворчу морфему «кібер» суто з інформаційними технологіями, комп‘ютерною технікою, робототехнікою тощо, для інтересів нашого дослідження сутність кіберсоціума варто розглядати дещо під іншим кутом зору. Йдеться про те, що словотворча морфема «кібер» в слові «кіберсоціум» дозволяє презентувати розвиток суспільства як досягнення такого щабля, який заснований на засадах розумності та справедливості. Враховуючи те, що словотворча частина «кібер» походить від грецького кхвеснЬщ — «керувати, управляти, правити кермом etc», дозволимо собі вести мову про розуміння кіберсоціуму як такого етапу розвитку суспільства, який передбачає наукове керування суспільними процесами в режимі практичної всезагальності на засадах гуманізму та справедливості. Доповнюючим в такому контексті є поняття італійських дослідників Л. Мола, С. За та Ф.Пеннарола «розумне суспільство» (smart society), яке теж може збагатити наукове обґрунтування перспектив формування кіберсоціуму в контексті доцільної та справедливої керованості суспільними процесами. Ведучи мову про управління суспільними процесами, варто наголосити на необхідності забезпечення наукової основи здійснення такої діяльності. Це означає, що управління повинне враховувати об‘єктивні закони розвитку і функціонування суспільства. Варто погодитися з В.Г. Афанасьєвим, який відзначав, що не будь-яке свідоме управління є науковим в істинному розумінні цього слова. Дійсно науковим він вважав таке управління, яке «відповідає вимогам об‘єктивних закономірностей та прогресивних тенденцій» [Афанасьев В.Г. Научное управление обществом. (Опыт системного исследования). Изд. 2-е, доп. – М. Политиздат, 1973. – 390 с.]. Забезпечення наукового управління суспільством залежить не тільки від «вузькосоціальних» детермінант, але й від науково-технічних факторів, зокрема від рівня розвитку інформаційно-комунікаційних технологій. В цьому сенсі відзначимо, що розроблена В.М. Глушковим система ЗДАС, з одного боку, вимагала підвищення рівня наукового управління суспільством у цілому, а з іншого – сама забезпечувала підґрунтя для реалізації принципів наукового управління. Адже управляти ефективно – означає управляти на основі достовірної і науково обробленої про стан об‘єкта та умови його функціонування. Таке завдання система ЗДАС могла вирішити з легкістю, за умови вірної організації збору статистичної, соціологічної і т.п. інформації. З огляду на вказане, можна стверджувати, що в перспективі автоматизовані системи управління можуть стати імперативом наукового управління суспільством.